Бойківські оповідання від Марії

  Зимова казка у Тур’є! Кажуть,що зима- чарівниця. Цьогоріч вона це довела. Її чари неперевершені. Всю природу вона занурила у світ небачених казок. Одну з них можна побачити у селі Тур’є, що на Старосамбірщині. Найкращу! Такої краси тут не було давно. Пейзажі, які відкриваються перед очима такі гарні, аж дух перехоплює. Гори та видолинки, на яких величаво ростуть сосни та ялини, постають у повній красі. Вони, немов наречені. Білі яскраві шати на них-це справжнє диво. А кожний кущик, кожна суха травинка, яка визирає з-під снігу, немов у срібних коралях. Навіть хати і ті, як іграшкові будиночки, прикрашені товстим шаром снігу. Краса! Нема слів! Треба тільки бачити її. Молодь старається сфотографувати краєвиди рідного села, щоб усім показати, який прекрасний куточок на землі їхнє Тур’є.

  Мудреці говорять,що у кожного є своя пісня і ця пісня - причина існування на землі. Коли робиш те, для чого прийшов у цей світ, то відчуєш справжнє щастя.Зробиш комусь добро, воно до тебе вернеться. Поділишся чимось, одержиш набагато більше ,а заподієш зло, зла і чекай . Пісня рано чи пізно, а все ж закінчується.

Церква у селі Тур’є названа на честь св. Миколая. Історія її побудови,за переказами старожилів,є просто унікальною . Вона передавалась від діда –прадіда і до сьогодення.Її мають знати діти,онуки і все наступне покоління. Колись давно ця святиня була збудована в урочищі Рудувачка, що на Горянці. Це було далеко від села,у лісі. Щоб добратися до неї,треба було підніматись горою. Звичайно, було це незручно і важко,особливо для літніх людей. Молитва до Бога у храмі є сильнішою за будь які труднощі.Тому люди не нарікали.Та з часом вони вирішили побудувати нову церкву у селі,але біда, не мали де,бо вся земля належала панові. Все ж селяни прийшли до нього з проханням дати клаптик під забудову. Панові було дуже шкода розлучатись з цією ділянкою і він вигадав,як йому здавалось , неможливу умову:»Якщо за одну ніч збудуєте на цьому місці церкву,то там вона й стоятиме.»Порадившись,мешканці вирішили перенести церкву з Рудув

Джерело з цілющою водою знаходиться трохи далеко від села. Вода у ньому на смак, як мінеральна, віддає, коли нап’єшся ,ніби тухлим яйцем. Кажуть найкраще допомагає тим, у кого проблеми із зором. Щоб добратися до нього потрібно їхати маршруткою до кінцевої зупинки Річка. Далі піднятись лісовою дорогою в ліс до певного місця, а там спуститись глибоко до потока. Самому туди, якщо не знаєш дороги, добратися важко. Добре попросити когось із жителів, щоб провів, найкраще з родини Симовичів. Про це джерело є дуже цікава розповідь. Колись давно у селі жили польські пани. Вони були багаті і пихаті. Їли, пили, веселились, багатіли, а бідний народ бідував. Якось у одного пана народилась дуже гарна дівчинка. Одна біда, вона була сліпою. Куди лиш пан не їздив, яких лиш не привозив лікарів, нічого не допомагало. Мале дівча дивилося незрячими оченятами на тата з мамою, мило усміхалось і цим завдавало їм нестерпного болю, від якого ще більше розривалось серце.Тоді пан

   Це - гора Замкова або, як кажуть - Гукливий. Знаходиться вона над скалою Соболіська. Пасовище на полонині гори називають Замчище. Колись ця територія входила до оборонної системи гірської частини Самбірської волості. І, саме тут, у Тур’є, був збудований Замок. Це було не раніше XI і не пізніше XIII ст. В той час, на наші краї з метою загарбання родючих земель, найбільше нападали угорські татари. Замок цей був, ніби сторожова вежа. З ним пов’язана дуже цікава розповідь. Її, уявіть собі, можна почути від мешканців села ще і сьогодні. Ось вона… На горі у Замку жив пан. І , саме він пильнував прихід ворогів у село. Сам пан мав дуже грізний вигляд. У нього було тільки одне око, а зіниця на ньому весь час сіпалася. Але цим оком він бачив дуже добре і дуже далеко. Одного разу, коли він стояв на варті, помітив розбійників, які кралися у село. Зіниця на оці піднялася вгору, а його погляд, ніби вимірював ві